В Україні можуть екстрадувати біженця з Узбекистану

Україна, акція створена 29.9.2012

Громадянин Узбекистану Руслан Сулейманов знаходиться у Київському СІЗО, очікуючи екстрадиції з України. Його можуть примусово повернути до Узбекистану до 25 вересня, де йому загрожуватимуть тортури.

Руслан Сулейманов працював менеджером у приватній будівельній компанії «Караван базар» в Узбекистані. За повідомленнями, з 2008 року компанія зазнавала серії рейдерських атак з боку впливових осіб. Коли компанія відмовилася передати цим особам свої акції, багатьом менеджерам компанії були висунуті звинувачення в економічних злочинах, включаючи Руслана Сулейманова.

Руслан Сулейманов покинув компанію та переїхав до України у листопаді 2010 року. 25 лютого 2011 року його було затримано в Чернігові, коли він з’явився до відділу Міністерства внутрішніх справ, щоб подати заяву на отримання дозволу на роботу.

Всупереч українському законодавству та міжнародним стандартам до 18 травня 2011 року він не мав доступу до адвоката. 12 травня 2011 року Генеральна прокуратура прийняла рішення про його екстрадицію до Узбекистану, де він має постати перед судом за звинуваченням в економічних злочинах. 20 травня 2011 року Руслан Сулейманов попросив притулку в Україні. 2 липня 2012 року його клопотання було відхилено в апеляційній інстанції, і зараз воно перебуває на розгляді у Вищому адміністративному суді. 18 травня 2012 року УВБК ООН визнало його біженцем та почало займатись питанням його переселення до третьої країни.

Відповідно до українського законодавства особа може бути затримана для екстрадиції не більше 18 місяців, після чого вона має бути звільнена. Цей період закінчується 25 вересня. 7 вересня, в рамках підготовки до екстрадиції, Руслана Сулейманова було переведено із СІЗО Чернігова до слідчого ізолятора у Києві. Є побоювання, що його екстрадиція відбудеться найближчим часом.

Додаткова інформація

Незважаючи на неодноразові запевнення Узбекистану про те, що за останні роки практика тортур значно скоротилася, Amnesty International продовжує отримувати повідомлення про широке розповсюдження тортур та інших видів жорстокого поводження із затриманими та ув'язненими. Відповідно до цих повідомлень, в більшості випадків влада не змогла провести оперативного та неупередженого розслідування заяв про катування та інші види жорстокого поводження. Amnesty International занепокоєна тим, що безкарність все ще залишається звичною практикою, поки переслідування осіб, підозрюваних у скоєнні тортур або інших видів жорстокого поводження, залишається швидше винятком, аніж правилом. Повідомлення про катування та інші види жорстокого поводження надходять не лише від чоловіків і жінок, яких підозрюють у належності до заборонених в країні ісламських груп чи партій або у причетності до терористичних злочинів, але і від усіх представників громадянського суспільства, зокрема від правозахисників, журналістів, бізнесменів і колишніх - часто високопоставлених - членів уряду та сил безпеки.

Дослідження Amnesty International виявило, що більшість з тих, кого примусово повернули до Узбекистану відбувають ув’язнення без зв’язку із зовнішнім світом, що значно збільшує їхній ризик зазнати катувань або інших видів жорстокого поводження. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) прийняв кілька рішень, що забороняють державам повертати осіб до Узбекистану на підставі того, що існує ризик застосування до них тортур. Наприклад, 10 червня 2010 у справі Гараєв проти Азербайджану ЄСПЛ постановив, що екстрадиція Шаіга Гараєва з Азербайджану до Узбекистану буде порушенням статті 3 [заборона катувань] Європейської конвенції з прав людини. Суд заявив, що "будь-якому підозрюваному в кримінальному злочині, який перебуває під вартою [в Узбекистані] загрожує серйозна небезпека зазнати катувань або нелюдського чи такого, що принижує людську гідність, поводження, яке слугує як способом «вибити» зізнання, так і покаранням за те, що особа є злочинцем». ЄСПЛ прийняв принаймні ще 10 рішень, що забороняють повернення підозрюваних до Узбекистану на підставі ризику застосування до них тортур.

Україна неодноразово порушувала права біженців та шукачів притулку всупереч своїм міжнародним зобов’язанням. Система надання притулку в Україні реструктуризується понад 10 років. Багато клопотань про надання притулку були відхилені в першій інстанції без розгляду по суті.

Усі справи

Дякуємо за участь у акції темінової допомоги

Наразі жодних додаткових дій від учасників/ць Мережі Акцій термінової допомоги не потрібно. Дякуємо усім, хто надсилали звернення.

Ми надсилаємо звернення від вашого імені з такими вимогами:

  • Закликаємо сприяти звільненню Руслана Сулейманова та дозволити йому переселитися до третьої країни, як офіційному біженцю, статус якого він отримав в УВБК ООН;
  • Надати Руслану Сулейманову доступ до справедливої процедури надання притулку, включаючи ретельний розгляд в усіх судових інстанціях.

Адреси для звернень:

  • Микола Ковальчук: Голова Державної міграційної служби України
  • Віктор Пшонка: Генеральний прокурор України