У Білорусі страчено двох чоловіків

Білорусь, акція створена 30.4.2012

Дмитро Коновалов та Владислав Ковальов були страчені у Білорусі. Тепер влада повинна віддати тіла двох чоловіків їхнім родинам для поховання.

17 березня Любов Ковальова, мати Владислава Ковальова, отримала поштою листа від Верховного Суду, датованого 16 березня, в якому повідомлялося, що її сина було страчено згідно з вироком Верховного Суду від 30 листопада 2011 року. Страта Дмитрія Коновалова також було підтверджена державними ЗМІ. Страта Владислава Ковальова відбулася незважаючи на офіційне прохання Комітету ООН з прав людини не страчувати його, доки Комітетом не буде розглянута його заява.

Владислав Ковальов та Дмитро Коновалов були засуджені до смертної кари 30 листопада в результаті судового процесу, який не відповідав міжнародним стандартам справедливого судового розгляду. Вироки для двох чоловіків були винесені Верховним Судом Білорусі, не залишивши їм можливості подати апеляцію до вищого суду. 14 березня Президент Лукашенка відмовив їм у помилуванні. Любов Ковальова надсилала листи членам Парламенту Білорусі, закликаючи їх чинити вплив на Александра Лукашенка, щоб він встановив мораторій на використання смертної кари у Білорусі.11 березня Любов Ковальова востаннє бачила свого сина, відвідавши його у в’язниці попереднього ув’язнення на вулиці Валадарській, у Мінську. Любов Ковальова впевнена, що така поспішна страта є помстою за її спроби боротися за власного сина.

Лист, який надіслали Любові Ковальовій, є незвичайним випадком. В минулому офіційне повідомлення про те, що страту було проведено, не надсилалося родичам протягом тижнів та місяців після страти. Тіло не видають родині, і місце поховання тримають у таємниці, завдаючи родичам ще більшого горя. У 2003 році Комітет ООН з прав людини постановив у справах двох інших страчених в’язнів, Антона Бондаренка та Ігоря Ляшкевича, що секретність навколо смертної кари у Білорусі завдала шкоди родинам та була рівнозначною нелюдському поводженню. Тетяна Ковальова, сестра Владислава Ковальова, повідомила, що біля багатоквартирного будинку де вони проживають, у Вітебську, у північно-східній частині Білорусі, спецслужби намагалися завадити будь-яким проявам жалоби, включаючи покладання квітів та запалення свічок. Незважаючи на це, близько 30 людей залишили свічки біля входу в будинок.

Додаткова інформація

Справа Дмитрія Коновалова та Владислава Ковальова набула дуже великого значення у Білорусі після шоку, який пережила країна після вибуху у Мінську 11 квітня 2011 року, в якому 15 людей загинули і сотні були травмовані. Дмитрія Коновалова було визнано винним у вчиненні терористичних нападів та виготовленні вибухових речовин у зв’язку з низкою бомбових нападів у Білорусі, з яких останнім був напад у Мінську. Владислава Ковальова визнали винним у тому, що він надавав йому допомогу та не повідомив про це владу.

Існує все більше критики з боку громадськості щодо швидкості та природи розслідування і судового розгляду, оскільки і Дмитрія Коновалова, і Владислава Ковальова було затримано протягом кількох годин після інциденту, а судовий процес не відповідав міжнародним стандартам справедливого судового розгляду на кількох рівнях. Мати Владислава Конавалова заявила, що обидва чоловіки зазнали побиття під час допиту. Немає жодних доказів судово-медичної експертизи, які б пов’язували Дмитрія Коновалова чи Владислава Ковальова з вибухом, та ніяких слідів вибухових речовин не було знайдено на жодному з них. Експерти дійшли висновку, що для них було б неможливо підготувати вибухівку у тому підвальному приміщенні, про яке йдеться у звинуваченні.

За результатами опитування, проведеного у вересні Литовським незалежним інститутом соціально-політичних та економічних досліджень, лише 21,2 % білорусів вірили у те, що вибухи у Мінську у квітні 2011 року були здійснені «самотнім терористом та його співучасником», 32,4% були переконані, що злочин було здійснено за чиїмись вказівками, а 36,7% були впевнені, що «злочин було здійснено іншими людьми».

У безпрецедентному вияві скептицизму громадськості у Білорусі, у країні було започатковано петицію проти очікуваної страти Дмитрія Коновалова та Владислава Ковальова, яку підписали більш ніж 50000 людей. Понад 250 000 підписів з усього світу було зібрано членами Amnesty International та білоруськими організаціями, що закликали до скасування смертної кари у Білорусі. Петиція, яку було започатковано місцевою ініціативою Правозахисного центру Вясна, стала центром уваги 50-річної ювілейної кампанії Amnesty International протии смертної кари. Amnesty International виступає проти смертної кари в усіх випадках, як проти найбільш жорстокого, нелюдського та принижуючого гідність покарання. Білорусь залишається єдиною країною в Європі та колишньому Радянському Союзі, яка досі проводить страти. Використання смертної кари поєднується з недосконалою системою судочинства та секретністю, яка оточує її застосування, що означає, що ув’язненим та членам їх родин не повідомляють заздалегідь, і можуть не повідомляти протягом місяців після того, як відбудеться страта.

Білорусь є останньою країною Європи та колишнього Радянського Союзу, яка досі проводить страти. Amnesty International засуджує те, що білоруська влада продовжує застосування смертної кари. Незважаючи на публічні заяви, що стосуються намірів перейти до її скасування, влада Білорусі продовжує виносити смертні вироки і страчувати ув’язнених. Двох чоловіків було страчено у 2010 році та щонайменше одного у 2011 році.

У Білорусі засуджених в’язнів жодним чином не попереджають про те, що їх збираються стратити, і їх зазвичай страчують за кілька хвилин після того, як повідомляють, що їх прохання про помилування було відхилено. Спочатку їх приводять у кімнату, де у присутності директора місця утримання під вартою та службовця Міністерства внутрішніх справ їм повідомляють, що їх прохання про помилування відхилили, та що вирок буде виконано. Потім їх відводять до сусідньої кімнати, де змушують стати на коліна та стріляють у потилицю. Їхнім родинам про те, що їх родича було страчено, повідомляють лише через кілька днів, а іноді й місяців після страти.

Усі справи

Дякуємо за участь у акції темінової допомоги

Наразі жодних додаткових дій від учасників/ць Мережі Акцій термінової допомоги не потрібно. Дякуємо усім, хто надсилали звернення.

Ми надсилаємо звернення від вашого імені з такими вимогами:

  • Виражаючи жаль з приводу страти двох чоловіків і закликаючи Президента Лукашенка негайно ввести мораторій на використання смертної кари відповідно до резолюції 63/168, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 18 грудня 2008 року;
  • Закликаючи білоруську владу видати тіла Дмитра Коновалова та Владислава Ковальова їхнім родинам для поховання відповідно до постанов 2003 року, виданих Комітетом ООН з прав людини у справах Бондаренко проти Білорусі та Ляшкевич проти Білорусі.

Адреси для звернень:

  • Александр Лукашенко: Президент Республіки Білорусь, Адміністрація Президента Республіки Білорусь
  • Величко Валентин Володимирович: Посол Республіки Білорусь в Україні